У Харкові офіційно зафіксували світовий рекорд — найбільший ансамбль живописного панно, виконаний у техніці гарячої емалі на міді. Мистецький проєкт у харківському метро не лише отримав міжнародне визнання, а й став символом стійкості міста-героя.
Про шлях до рекорду, натхнення та силу команди розповіла Катерина Кваша.
— Що вас сьогодні найбільше надихає братися за творчі проєкти? Який сенс ви вкладаєте в мистецтво, що живе в міському просторі?
«Найбільше мене надихають люди — їхні мрії, їх бажання “попри все”. Надихають посмішки дітей, бізнес, який працює, надихає саме місто, що залишається чистим і красивим. Надихає стійкість нашого народу.
Люди продовжують мріяти — а значить, є ті, хто може ці мрії втілювати. Мистецтво в міському просторі — це про сенс. Про те, щоб у повсякденному маршруті людина раптом відчула: вона живе в місті з глибиною, історією і красою».
— Як з’явилась ідея зафіксувати світовий рекорд? Що було найскладнішим у підготовці?
Ініціаторкою встановлення рекорду стала заслужена художниця України Ольга Єрофеєва — авторка панно. Вона мріяла про світове визнання цієї роботи і звернулася до Катерини Кваші по допомогу в реалізації.
Разом із другою авторкою панно Оленою Моргуновою та мистецтвознавицею Каріне Єсипенко команда організувала мистецьку екскурсію в метро.
«Метро — стратегічний об’єкт. Але ми розуміли: про цей скарб повинні знати люди. Щодня вони їдуть повз нього, під час тривог знаходять там укриття і навіть не підозрюють, що поруч — витвір мистецтва світового рівня».
Саме тоді, зізнається Катерина, вона побачила панно по-іншому:
«Вони торкнулися мого серця. Я побачила справжній скарб і вже не могла залишитися осторонь».
Найскладнішим етапом став пошук ресурсів для організації встановлення рекорду. Проте саме в цей момент місто об’єдналося: у Харкові провели серію майстер-класів, лекцію з історії метро, профорієнтаційні заходи для молоді, створили тематичний мерч. До ініціативи долучилися митці, викладачі та десятки містян.
— Що ви відчули під час фіксації рекорду?
«Гордість. За своє місто. За свою країну. За людей, які мене оточують. Моє серце раділо і продовжує радіти.
Невеликій групі людей під силу створити подарунок місту-герою і харківському метрополітену. Як сказала Ольга Никитенко: “Можемо собі дозволити!”»
Катерина додає: у темні часи особливо цінно бачити, як люди думають про величне.
«Вони самі світять. Вони ті світлячки, які світять у темряві».
— Що допомагає не опускати руки у такий складний час?
«Мене оточують сильні, світлі люди. Наші цінності співпадають. І коли у когось віра слабшає — замикається коло потужних. Ми підтримуємо одне одного.
Вижити самому, щоб підтримати інших. А мистецтво допоможе дожити до перемоги».
— Як рекорд вплинув на команду і місто?
«Ми радіємо, що це сталося, і йдемо далі. Не зупиняємось. Особисто у мене багато планів. Коли мені страшно — я планую. Тому планів зараз дуже багато».
За словами Катерини, в її голові останнім часом звучать слова пісні:
«Маленькі кроки змінюють життя, дрібниці роблять великі почуття…»
— Є фраза, яка допомагає вам не здаватися?
«Мій життєвий девіз — просто роби те, що можеш. Просто світи тому, кому це потрібно. Просто надихни».
Світовий рекорд у метро Харкова став більше ніж мистецьким досягненням. Це історія про місто, яке навіть у найтемніші часи знаходить світло — і створює його власноруч.
