24 серпня 2026 року, у День Незалежності України, у Львові було встановлено рекорд України у гірьовому спорті: начальник навчально-тренувального комплексу кафедри фізичної підготовки та спорту Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, старший лейтенант Анжеліка Намєснік виконала 1565 ривків 12-кілограмової гирі за 60 хвилин.
Ми поспілкувалися з рекордсменкою про те, що залишилося поза кадрами офіційної фіксації.
— Анжеліко, ви встановили рекорд у День Незалежності України. Що для вас особисто означало присвятити це досягнення Батьківщині саме в такий день?
— Для мене це було набагато більше, ніж просто спортивний результат. 24 серпня — день, коли особливо гостро відчуваєш, заради чого ми працюємо, боремося і тримаємося. Тому хотілося зробити щось своє — через спорт, через власну силу та працю — і присвятити це Україні.
— 1565 ривків за годину — це колосальний темп. Як ви розподіляли сили фізично й ментально, і який момент виявився найважчим?
— Найважливіше було не почати занадто швидко. На такій дистанції перші хвилини оманливі: здається, що сил безліч, але попереду — майже ціла година. Я намагалася працювати максимально економно: контролювати темп, дихання, кожен рух і не робити нічого зайвого. Я не думала про всі 1565 ривків одразу, а ділила годину на маленькі відрізки й концентрувалася на тому, що потрібно зробити просто зараз. Найважчою виявилася середина дистанції.
Саме в цей момент починається боротьба не стільки за результат, скільки із самим собою, щоб не зупинитися. Після 30-ї хвилини трохи збивалося дихання і почали рватися перші мозолі, а ти розумієш, що пройдено лише пів шляху. Втриматися дуже допомогло розуміння, заради чого я це роблю, та відчутна підтримка близьких, колег, тренерів і курсантів.
— Ви зазначали, що однією з головних цілей було показати приклад вихованцям. Як курсанти реагували на вашу підготовку?
— Курсанти знали про підготовку й уважно стежили за кожним етапом. Для мене було принципово важливо не просто казати їм: «Потрібно бути витривалими, дисциплінованими й не здаватися», а власним прикладом показати, як це працює на практиці. Дуже запам’яталася їхня щира підтримка: вони цікавилися результатами тренувань, хвилювалися про моє самопочуття і просто казали: «Ви зможете!».
Здавалося б, прості слова, але під час підготовки до таких випробувань вони важать дуже багато. Я прагну, щоб курсанти бачили в мені не лише викладача, який вимагає результатів, а й тренера, який сам готовий проходити крізь усі труднощі. Головне — щоб через спорт вони гартували не лише тіло, а й характер, адже в такі важкі часи ми маємо бути сильними як фізично, так і психологічно.
— Чому свого часу ви обрали саме гирьовий спорт і як військова служба допомагає в спортивних досягненнях?
— Мій тато — мій тренер. Змалечку я спостерігала, як він тренується, підіймає гирі та виступає на змаганнях. Спочатку мені просто хотілося, щоб він пишався моїми успіхами, а потім спорт захопив мене повністю й став стилем життя. Гирьовий спорт близький мені тим, що тут неможливо перемогти лише чистою силою. Потрібні техніка, витривалість, терпіння, характер і вміння правильно розподілити ресурси.
Військова служба багато в чому перегукується з цим: дисципліна, відповідальність, здатність працювати через «важко» та розуміння, що результат залежить від щоденних дій. Академія для мене — це середовище, у якому я розвиваюся сама і маю змогу передавати цей досвід далі.
— Результат зафіксовано, але спорт не стоїть на місці. Які ваші наступні цілі?
— Зупинятися точно не хочеться. Спортсмен завжди дивиться трохи далі за свій нинішній результат. Зараз важливо правильно розвиватися і розуміти, де ще є резерв, тому цей рекорд — не фінальна точка. Попереду нові старти й нові випробування. Разом із колегами-тренерами ми й надалі розвиватимемо гирьовий спорт в Академії.
Хочемо показувати, що фізична підготовка військовослужбовця — це не просто складання нормативів, а фундамент впевненості та готовності діяти в найскладніших умовах. І, можливо, наступний виклик буде вже не лише моїм особистим, а й спільно з тими, кого я сьогодні треную.
