36 хвилин 30 секунд. 1000 метрів безперервного виконання однієї з найважчих кросфіт-вправ. 7,5 кг додаткової ваги на грудях. І цілий рік виснажливої, системної роботи заради одного моменту на вершині людських можливостей.
У День Незалежності України у Львові старший викладач кафедри фізичної підготовки та спорту Національної академії сухонутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, учасник російсько-української війни, підполковник Микола Боговик встановив новий рекорд України в категорії «Спорт».
Ми поспілкувалися з рекордсменом про залізне планування, боротьбу із самим собою та власний приклад для майбутніх офіцерів.
— Пане Миколо, 1000 метрів бурпі у плитоносці — це виклик на межі людської витривалості. Як будувалася підготовка до такого навантаження?
— Це результат не кількох тижнів і точно не одного тренування. Протягом цілого року я систематично працював над силовою та біговою витривалістю, а також здатністю працювати тривалий час під постійним навантаженням.
У підготовці поєднував силові блоки, біг, роботу на SkiErg та гребному тренажері, функціональні комплекси й безпосередньо відпрацьовував спеціальну практику бурпі. Крок за кроком збільшував обсяг роботи, щоб привчити організм працювати в стабільному темпі.
Та не менш важливою була психологічна підготовка. Головне правило на такій дистанції — не піддатися емоціям на початку і не розігнатися занадто швидко. Потрібно було знайти свій ритм і просто метр за метром його тримати.
— На якому відрізку дистанції боротьба з утомою була найжорсткішою? Що допомогло не збавити темп?
— Переломний момент стався приблизно після середини дистанції. Коли втома накопичилася, кожне наступне повторення вже вимагало серйозного вольового зусилля.
У такі хвилини головне — не думати про загальну цифру. 1000 метрів психологічно тиснуть набагато сильніше, ніж один короткий відрізок. Тому я просто розбив дистанцію на невеликі частини й концентрувався виключно на правильній техніці та кожному наступному кроці.
Окремо контролював дихання: воно мало бути ритмічним і стабільним. І, звісно, дисципліна — не дозволити собі збитися з заданого темпу до самого фінішу.
— Ви викладаєте фізичну підготовку майбутнім офіцерам. Як цей рекорд впливає на мотивацію курсантів Академії?
— Переконаний, що викладач повинен не просто розказувати теорію чи нормативи, а й сам демонструвати дисципліну та готовність працювати над собою.
Рекорд для мене — це не самоціль. Найважливіше — показати курсантам на власному прикладі, що високий результат складається з щоденної системної праці, правильного планування і здатності не зупинятися, коли стає дійсно важко.
Фізична підготовка — це не про галочки у відомостях. Це частина професійної готовності воїна, яка гартує характер, витривалість і здатність ефективно діяти під фізичним та психологічним тиском.
— Чому саме бурпі і чому саме 1000 метрів?
— Бурпі — унікальна комплексна вправа. Вона одночасно залучає практично всі групи м’язів та вимагає максимуму від серцево-судинної системи.
Крім того, це максимально військово-прикладний рух. Тут немає складного тренажерного обладнання — лише твоє тіло, витривалість і сила волі. А форма та плитоноска додають реалістичного навантаження.
Дистанція у 1000 метрів змінює суть вправи: це вже не просто вибухова робота на кількість повторень, а перевірка того, наскільки довго людина здатна зберігати працездатність під постійним виснаженням.
— Чи плануєте ставити нову планку або готувати наступних рекордсменів серед курсантів?
— Звісно, результат завжди хочеться покращувати, але я не женуся за цифрами заради самих цифр.
Набагато цікавіше, якщо цей рекорд стане поштовхом для курсантів. Якщо хтось із них поставить перед собою подібну спортивну мету — я з радістю допоможу з розробкою системи підготовки та супроводом.
А щодо власних викликів — спорт тим і чудовий, що меж не існує. Якщо буде можливість підготуватися якісно та безпечно, новий виклик для себе я обов’язково знайду!
«Книга світових рекордів» дякує підполковнику Миколі Боговику за незламний характер, витривалість та залізну дисципліну!
